Азбука — Великий тлумачний словник сучасної української мови
АЗБУКА, -и, ж. 1. Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. ** Азбука мбрзе - сукупність умовних знаків для передавання якогось тексту на телеграфному апараті, нбтна йзбука - сукупність нотних знаків, які служать для зображення музичних звуків. 2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. 3. перен. Основні, найпростіші положення, основи чого-небудь.