АНАХОРЕТ, -а, ч., заст. 1. Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці - в пустелі, печері тощо; пустельник, пустинник. 2. перен. Про людину, яка живе самітно, уникає спілкування з людьми; відлюдник, самітник.
Анахорет в інших словниках
| Анахорет — Словник чужомовних слів і термінів |
| Анахорет — Російсько-український академічний словник (А–П) |