БАЛАМУТ, -а, ч. 1. Тни, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник. // Тни, хто поводиться задерикувато, чия поведінка виходить за межі норми; бешкетник. 2. Тни, хто залицяється до жінок, настирливо домагається взаємності в коханні; спокусник, зальотник. 3. діал. Риба макрель; скумбрія. 4. мисл. Гончак, який, гсолячи свіжий слід звіра, йде по старому сліду або біжить за злітаючими птахами, чим вводить в оману інших мисливських собак.
Баламут в інших словниках
| Баламут — Рідні імена. Слов'янський іменослов |