БАНДА, -и, ж. 1. Озброєна група (злочинців, що чинять грабежі, розбої, воивства. Ц зневажл. Про бані озброєний ворожий загін, диверсантів або ворожі війська. 2. розм. Ватага, юроа, гурт. 3. Мідний духовий оркестр, що в деяких оперних виставах супроводжує дію переважно поза сценою. 4. Ансамбль з духових та ударних музичних інтрумен-тів, що його використовують додатково (крім основного складу оркестру) в деяких сценах оперних вистав.
Банда в інших словниках
| Банда — Тлумачний словник української мови |
| Банда — Російсько-український академічний словник (А–П) |