Бандероль — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БАНДЕРОЛЬ, -і, ж. 1. Паперова обгортка або відкритий конверт, у яких пересилаються поштою книги, журнали, ділові папери і т. ін. 2. Поштове відправлення в такій обгортці. 3. Стрічка з цупкого світлого паперу, що її використовують у банківських установах для упакування грошових білетів. 4. Наклейка на товар, що обкладається митом, збором. ** Мйтна бандероль - наклейка на товарі, яка свідчить про сплату мита чи акцизу.