Безпросвітний — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БЕЗПРОСВІТНИЙ, -а, -е. 1. Який не має просвітку, позбавлений світла; темний (про ніч 1 т. ін.). // Який не припиняється; тривалий, постійний. 2. перен. Сумний, безрадісний. 3. розм. Який відзначається великою мірою негативної ознаки.