БЕЗТАЛАННИЙ, -а, -е. 1. Який не має талану, щастя; нещасний. // у знач. ім. безталанний, -ного, ч.; безталанна, -ної, ж. Тни, хто не має талану, щастя. // Який не приносить радості; сповнений горя, нещастя. 2. рідко. Те саме, що бездарний.
Безталанний в інших словниках
| Безталанний — Тлумачний словник української мови |