БЕЙ, -я, ч. 1. У султанській Туреччині та в давні часи у татар - титул дрібних феодальних власників або вищих чиновників. 2. У деяких східних країнах додається до власного імені і означає "пан".
Бей в інших словниках
| Бей — Словник чужомовних слів і термінів |