Береза — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БЕРЕЗА*, -и, ж. 1. Лісове білокоре дерево з тоненьким довгим гіллям і серцеподібним листям. 2. збірн. Дрова або будівельний матеріал із цього дерева: березина (у 2 знач.).
БЕРЕЗА2, -и, ч. і ж., фольк., заст. Хлопець (або дівчина), що його (її) обирають за ватажка у спільних розвагах, на вечорницях і т. ін. // Тни, хто заспівує в хорі.