БЕСІДНИК, -а, ч. 1. Учасник бесіди (у 1 знач.); співрозмовник. 2. рідко. Особа, яка проводить бесіду (У 2 знач.); лектор, доповідач. 3. зах. Тни, хто виступає на зборах; промовець, оратор. бесідницький, -а, -є, зах. Промовницький, ораторський.
Бесідник в інших словниках
| Бесідник — Словник чужомовних слів і термінів |