Битка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БИТКА, -и, ж. 1. Сільськогосподарське знаряддя для первинної обробки льону і конопель, подібне до терниці, але з ширшою щілиною для мечика. 2. діал. Варене яйце, яким б'ються навоитки; розбите яйце. 3. Предмет (палиця, кийок, бабка тощо), яким б'ють під час гри в бабки, лапту, городки, скраклі та ін.