БИЦЯ, -і, ж., дит. Корова, бик, теля та інша рогата худоба. бич, -4, ч. 1. Довгий батіг; канчук, нагайка. // Кий або палиця, якою б'ють. 2. перен. Те, що завдає великої шкоди, лиха. 3. перен. Гостре викриття, картання. 4. Коротка частина ціпа, якою б ють, вимолочуючи колос; бияк. бича, -4ти, с. Маленький бик (див. бик1).
Биця в інших словниках
| Биця — Тлумачний словник української мови |