Богатир — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БОГАТИР, -А, ч. 1. Оспіваний у народній творчості герни, хоробрий воїн - людина-велетень з надзвичайною силою і відвагою. 2. перен. Про дужу, кремезну, працьовиту, відважну людину. // Про велику, могутню тварину, рослину і т. ін.