Богиня — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БОГИНЯ, -і, ж. 1. В античній міфології та деяких східних релігіях - божество жіночої статі. // Скульптурна фігура такого божества. 2. перен. Про жінку, дівчину надзвичайної, чарівної вроди. І/ Про кохану жінку.