БОРЖНИК, -і, ч. Одна зі сторін у борговому зобов'язанні, яка повинна передати майно, виконати роботу, сплатити борг тощо іншій стороні (кредитору). // Тни, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь. ** Неспромбжний боржник - боржник, який не в змозі повернути борг. Солідарний боржник - боржник, який, зробивши напис на векселі і поставивши свій підпис, узяв на себе зобов'язання за цим борговим документом.
Боржник в інших словниках
| Боржник — Тлумачний словник української мови |