Бородач — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БОРОДАЧ, -і, ч. 1. розм. Бородата людина. 2. Великий хижий птах з пір'ям навколо шиї, схожим на бороду; живиться падлом. 3. Багаторічна південна злакова рослина. бородиця, -і, ж. Каптур, який пришивали до коміра верхнього одягу.