БУДИНОК, -нку, ч. 1. Будівля, споруда, призначена для житла. 2. Науковий, культурно-освітній, побутовий та інший державний заклад, установа, а також будівля, де він (вона) міститься. Будинок відпочинку. Будинок культури. ** Дитичий будинок - закритий навчально-виховний заклад для дітей-сиріт. Полововий будинок - медичний заклад, призначений для надання медичної допомоги під час пологів.
Будинок в інших словниках
| Будинок — Тлумачний словник української мови |