Бука — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БУКА, -и, ж. 1. За народним повір’ям - страховисько з величезним ротом та довгим язиком, яке забирає неслухняних дітей. 2. розм. Про відлю-дькувату, нетовариську, похмуру людину (зазвичай дитину). букальний, -а, -е. Такий, що стосується рота. буканьйри, -ів, мн. Те саме, що флібустьєри. БУКАРОАН, -у, ч., фарм. Лікарський засіб, що його застосовують при цукровому діабеті.