Бурливий — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БУРЛИВИЙ, -а, -е. 1. Який бурлить, бушує; бурхливий (у 1 знач.). 2. перен. Неспокійний, невгамовний. БУРЛИВІСТЬ, -вості, ж. Абстр. їм. до бурливий. БУРЛИВО. Присл. до бурливий.