Буроон — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БУРООН, -а, ч. 1. розм., заст. Брутальний, зарозумілий, неосвічений правитель. Назва - від королівської династії Буроонів, що правила у Франції та Іспанії. // Взагалі брутальна, некультурна людина. 2. Сорт віскі північно-американського походження; на відміну від шотландського, основним його компонентом є кукурудза.