Бут — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БУТ1, -у, ч. Будівельний камінь, що використовується головно для фундаменту.
БУТ’, -у, 7., діал Молода зелена цибуля.
БУТ1, а, ч., іст. За часів набігів ординців на Україну - бранець, силоміць навернений у мусульманство.