БУЦІМ, розм. 1. своя. Приєднує підрядні порівняльні речення або звороти; наче, неначе, мов, немов, ніби, нібито. 2. спол. Приєднує підрядні додаткові речення. 3. част. Уживається у знач., близькому до схоже на те; ніби, наче, немов.
Буцім в інших словниках
| Буцім — Тлумачний словник української мови |