БІГ1, -у, ч. 1. Дія за знач, бігти 1 - 4. ” З бігом часу - згодом, пізніше; в пізнішому розвитку подій. 2. спорт. Вид фізичних вправ, що полягають у швидкому пересуванні доріжкою стадіону або в природних умовах пересіченою місцевістю і становлять головну складову частину легкої атлетики. Біг з перешкодами.
Біг в інших словниках
| Біг — Тлумачний словник української мови |
| Біг — Фразеологічний словник української мови |