БІЖЕНЦІ, -ів, мн. (одн. біженець, -нця, ч.*, біженка, -и, ж.). 1. Люди, що залишають місце свого проживання під час війни або стихійного лиха. 2. Люди, які внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності тощо залишають місце свого проживання. біжка, присл,, розм,, рідко. Те саме, що бівом.
Біженці в інших словниках
| Біженці — Тлумачний словник української мови |