Білило — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БІЛИЛО, -а, с. 1. Біла мінеральна фароа, яка не розчиняється у воді. 2. розм. Картина, написана білилом. 3. тільки мн. білила, -йл. Біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фароування обличчя.