БІЛОРУЧКА, -и, ч. і ж., розм. Тни, хто цурається фізичної, чорної роботи; нероба. // Не призвичаєна до фізичної праці людина; пестун, пестунка.
Білоручка в інших словниках
| Білоручка — Тлумачний словник української мови |