Білявочка — Великий тлумачний словник сучасної української мови

БІЛЯВОЧКА, -и, ж. Зменш.-пестл. до біливка. біляк, -і, ч. 1. Заєць, що має біле хутро. // розм., рідко. Тварина білої масті, птах з білим оперенням. 2. бот. Білий гриб. 3. іст., звеважл. Білогвардієць.

Алфавітний покажчик

А 5203 Б 6596 В 11964 Г 6115 Д 6970 Е 2436 Є 189 Ж 1005 З 11179 И 26 І 1857 Ї 46 Й 180 К 9147 Л 3574 М 6733 Н 10433 О 8300 П 31890 Р 8150 С 13990 Т 6563 У 3853 Ф 3060 Х 2457 Ц 1461 Ч 1940 Ш 2754 Щ 463 Ю 155 Я 544