БІС', -а, ч. 1. Уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана. 2. Уживається як лайка. “ Де в біса! - уживається як заперечення, спростування у знач, ні!, де там! До біса: а) (у сполуч. зі сл. посилати, проганяти і т. ін.) геть; на всі чотири вітри; б) (чого) багато, безліч, на [яко-го] біса - нащо, для чого. Один біс - однаково, все одно. У (в) біса - уживається у знач, підсил. част. при займ. хто, що, який або присл. д е, коли, куди, як. Що за біс? - уживається для вираження здивування. Якого біса? - уживається для вираження незадоволення у знач, н а -віщо, чому.
БІС2, виг. Уживається як прохання глядачів повторити виступ. Викликати на біс.
БІС2, везм. Додатковий. Поїзд номер 42 біс.
Біс в інших словниках
| Біс — Рідні імена. Слов'янський іменослов |
| Біс — Тлумачний словник української мови |