ВАРТА, -и, ж. 1. Загін, група людей (перев. озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. ** почесна вірта - група людей, вишикуваних для вшанування когось. 2. Вартування, перебування десь протягом певного часу для охорони кого-, чого-небудь. ** Лід віртою - під конвоєм; будучи заарештованим. вартарка, -и, вартарня, -і, ж., зах. Будка для сторожа чи вартового. вартарня див. вартірка.
Варта в інших словниках
| Варта — Тлумачний словник української мови |
| Варта — Фразеологічний словник української мови |