ВЕЛИЧ, -і, ж. 1. заст. Дуже великий, надзвичайних розмірів предмет. 2. Повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу. // Велике значення, висока політична, суспільна, культурно-історична значимість чогось. // Урочистість, пишнота. 3. Сукупність видатних рис людини, що вражають силою прояву в праці, творчості, почуттях і т. ін. 4. Гордовитість, поважність у зовнішньому вигляді, незалежність у манері триматися.
Велич в інших словниках
| Велич — Тлумачний словник української мови |