Вершина — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ВЕРШИНА, -и, ж. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. дерева, гори). " Вершина кута, мат. - точка перетину прямих, що утворюють кут. вершина трикутника, мат. - вершина кута, що лежить проти його основи. 2. чого, перен. Вінець розвитку, найвищий ступінь. 3. Початок, верхів'я яру і т. ін.