Весталка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ВЕСТАЛКА, -и, ж. Жриця давньоримської богині домашнього вогнища Вести, що давала обітницю довічної безшлюбності й цнотливості та зобов'язана була підтримувати невгасимий вогонь у храмі богині.