Вирва — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ВИРВА, -и, ж. 1. Вибита ким-, чим-небудь, вирвана силою вибуху яма; вибитий, вирваний отвір. 2. Глибока яма у дні річки, ставка. ** гнати у три вирви, фам. - грсоо проганяти кого-небудь.