ВИХОВАННЯ, -я, с. 1. Дія за знач, виховувати', виховати'. “ ново виховання - течія в педагогіці (виникла наприкінці 19 ст.), представники якої вважали, що вчитель повинен спиратись у навчанні та вихованні дітей на їхній досвід, поважати їхні індивідуальність і самостійність. 2. Сукупність знань, культурних навичок, поглядів, що становлять загальний рівень духовного розвитку людини і є наслідком систематичного впливу, навчання.
