Вишка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ВИШКА, -и, ж. 1. Надбудова зверху над спорудою. 2. Висока вузька дерев'яна або металева споруда на стовпах, призначена для спостережень, стрибків у воду і т. ін. або для укріплення чи розміщення чого-небудь (свердел, радіо і телевізійних приймально-передавальних апаратів і т. ін.) на певній висоті над землею. Нафтова вишка. 3. розм. Вища міра покарання (розстріл).