Вовчий — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ВБВЧИЙ, -а, -є. 1. Прикм. до вовк. // Зробл. зі шкури вовка. Вовча шсоа. // Власт. вовкові. ** Вбвча лапа - степова однорічна рослина з розсіченими на вузьколінійні частинки листками й поодинокими голсоими квітками. Вбвча паща, мед. - неправильне зрощення половин піднебіння, за якого порожнина носа безпосередньо сполучається з порожниною рота. Вбвча яма: а) глибока замаскована яма з приманкою для ловлі вовків; б) (військ.’) перешкода на шляху наступу ворога, влаштована у вигляді заглиблення в землі з воитими на дні гострими кілками, рейками. Вбвче лико - чагарникова рослина з отрсиними ягодамн, що використовуються для виготовлення ліків. Вбвчий горох -однорічна чи багаторічна трав'яниста (рідше -кущова) рослина родини бобових, вовчий лишай -тсоеркульозне захворювання шкіри, перев. обличчя; вовчак, вовчий сон - лікарська рослина родини жовтцевих із великими ліловими квітками. Вбвчі Ягоди - чагарникова рослина з отрсиними ягодами, що використовуються для виготовлення ліків. Вбвчий білет - у царській Росії - документ із позначкою про звільнення з роботи, навчального закладу, який закривав доступ на державну службу, до навчального закладу. 2. перен. Жорстокий, лютий.