ВОЛОЦЮГА, -и, ч. і ж., зневажл. 1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, прнидисвіт. //- Про того, хто ходить кудись без потреби, часто уникаючи роботи. // жарт. Про того, хто певний час був відсутній дома. 2. Тни, хто любить волочитися за ким-небудь.
Волоцюга в інших словниках
| Волоцюга — Тлумачний словник української мови |