ВОЛОЧИТИ, -очу, -бчиш, недок., перех. 1. Тягти кого-, що-небудь поверхнею чого-небудь. // Нести на собі що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі. // Ледве пересувати (чоботи тощо). 2. розм. Силоміць (або переконавши) вести кого-небудь із собою; тягнути. 3. перен., розм. Піддавати судовій тяганині. 4. Переміщати, перетягати копиці сіна, соломи з одного місця на інше волоком (мотузком і т. ін.). 5. Розпушувати бороною зорану землю до або після сівои. 6. тех. Виготовляти дріт і т. ін. на волочильні.
Волочити в інших словниках
| Волочити — Фразеологічний словник української мови |