ВОЛЯ, -і, ж. 1. тільки одв. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. // Прагнення досягти своєї мети; рішучість. 2. Бажання, хотіння. // Вимога, наказ. ** Вбля ваша (твни) - як хочете (хочеш), як бажаєте (бажаєш). З дбброї волі -без примусу, добровільно. Остання воля чия -бажання, розпорядження, висловлене перед смертю; заповіт. Із свобї (власної) волі: а) як хто хоче (хотів), за своїм уподобанням; б) за власним бажанням, без примусу. 3. Право розпоряджатися на свій розсуд; влада. // Дозвіл, згода, рішення. ** Віддаватися на волю кому, чому - давати можливість кому-, чому-небудь володіти, розпоряджатися собою. Вбльному воля - як собі хочеш (хочете). мати волю над ким - вільно ким-небудь розпоряджатися; впливати на когось. 4. Відсутність обмежень; привілля. // Особисте життя вдома (на противагу військовій службі, перебуванню в навчальному закладі закритого типу тощо). ** давати волю кому, чому - не обмежувати когось у діях, у виявленні почуттів, не стримувати своїх почуттів, на волі: а) не в приміщенні; б) будучи неув'язненим, вільним; прот. у неволі. 5. Свобода, незалежність; прот. неволя, рабство. // Перебування не під арештом, не в клітці, не на ланцюгу і т. ін. 6. іст. Звільнення селян від кріпацтва.
