Ворон — Великий тлумачний словник сучасної української мови

ВОРОН1, -а, ч. 1. Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (перев. в лісі). 2. Рід гри, в якій імітується напад ворона на курчат, що їх захищає квочка.

ВОРОН2, прикм., нар.-поет., рідко. Вороний.

Ворон в інших словниках

Ворон — Тлумачний словник української мови

Ворон — Російсько-український академічний словник (А–П)

Ворон — Фразеологічний словник української мови

Алфавітний покажчик

А 5203 Б 6596 В 11964 Г 6115 Д 6970 Е 2436 Є 189 Ж 1005 З 11179 И 26 І 1857 Ї 46 Й 180 К 9147 Л 3574 М 6733 Н 10433 О 8300 П 31890 Р 8150 С 13990 Т 6563 У 3853 Ф 3060 Х 2457 Ц 1461 Ч 1940 Ш 2754 Щ 463 Ю 155 Я 544