ВІДБУВАТИ, -Аю, -Аєш, недок., ВІДБУТИ, -буду, -будеш; мин. ч. відбув, -була, -було; ми. відбули; док. 1. перех. Виконувати протягом певного строку яку-небудь роботу, повинність, обов'язок. // Переносити кару, страждання; терпіти. // Проходити курс чого-небудь. // Проводити певний час відпочиваючи або працюючи. // Відзначати свято, справляти весілля, влаштовувати вечірку тощо. // тільки док. Провести якийсь захід. // Приймати й частувати гостей, запрошених з якоїсь важливої нагоди (похорон, весілля і т. ін.). 2. тільки док., перех. Позбутися, уникнути кого-, чого-небудь небажаного. 3. иеперех. Від'їжджати, відходити.
Відбувати в інших словниках
| Відбувати — Тлумачний словник української мови |
| Відбувати — Фразеологічний словник української мови |