ВІРА', -и, ж. 1. Упевненість у чомусь, у здійсненні чого-небудь. // у кого. Впевненість у позитивних якостях кого-небудь, у правильності, розумності чиєїсь поведінки. 2. Те саме, що довір'я. ** Віри не йматься кому - не віриться комусь. Жйти на віру - бути одруженим без офіційного оформлення шлюбу. Приймати на віру - вірити в що-небудь без доказів. 3. рел. Визнання існування Бога, переконання в реальному існуванні чогось надприродного. // Те або інше релігійне вчення, віровизнання.
ВІРА1, виг. У мові моряків, будівельників і т. ін. -команда під час вантажних робіт, що означає: "піднімай!", "вгору!"; прот. майна.
ВІРА', -и, ж. У Давній Русі - грошовий штраф на користь князя за воивство вільної людини. вірагінний, -а, -е. Стос, до вірагінності.
Віра в інших словниках
| Віра — Рідні імена. Слов'янський іменослов |
| Віра — Тлумачний словник української мови |