ВІРИТИ, -рю. -риш, ведок. 1. у що та без додатка. Бути впевненим, переконаним у чому-небудь. // у кого. Бути впевненим у кому-небудь, вважати когось гідним довір'я. 2. у що, чому та без додатка. Приймати щось за правду. 3. кому. Мати довір'я до когось. ** вірити на слово - вірити лише словам, без будь-якого фактичного підтвердження. 4. Бути релігійним; вірувати. 5. тільки 2 ос. одв. і мв. Вставне слово, що вживається для більшого переконання того, до кого звернено мову. ВІРИТИСЯ, -иться, недок., безос. Бути певним у правильності, правдивості чого-небудь. віріальний, -а, -е: ** віріальний розклад, фіз. -представлення тиску неідеального газу у вигляді ряду по ступеням щільності.
Вірити в інших словниках
| Вірити — Фразеологічний словник української мови |