ГАЙДАМАКА, -и, род. мн. -ів, ч., іст. 1. Учасник народно-визвольної боротьби 18 ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського та єврейського гніту. 2. Під час іноземної інтервенції та громадянської війни 1918 - 1920 рр. - солдат особливих кінних частин Центральної Ради, а також загонів Петлюри та Скоропадського. гайдамдкування, -я, с., іст. Дія за знач, гайдамакувати.
Гайдамака в інших словниках
| Гайдамака — Тлумачний словник української мови |