ГАЙДУК, -А, ч., іст. 1. У 15 - 19 ст. у південних слов'ян - повстанець-партизан, що боровся проти турецького панування. 2. Солдат придворної охорони. 3. Виїзний лакей, слуга в багатому поміщицькому домі; слуга. 4. Народний танець.
Гайдук в інших словниках
| Гайдук — Тлумачний словник української мови |
| Гайдук — Російсько-український академічний словник (А–П) |