Горно — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ГОРНО, -а, с. 1. Проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів. // Піч для обпалювання керамічних виробів. 2. Частина шахтної печі (доменної, вагранки і т. ін.), над якою згоряє паливо і плавиться метал. 3. чого, перен., уроч. Обставини, за яких випробовується і гартується людина.