ГОРО, -А. ч. 1. Невелике округле підвищення на площині; бугор, пагорок. 2. Випуклість на спині, на грудях людини, що утворюється внаслідок викривлення хребта або грудної клітки. // Жирові відкладення у вигляді наростів на спині у веролюда і деяких інших тварин. // перен., розм. Спина. 3. у зиач. присл. горобм. У вигляді бугра; випукло; утворюючи бугор. ** Своїм горобм -тяжкою працею, неабиякими зусиллями.
Горо в інших словниках
| Горо — Тлумачний словник української мови |