Грабіж — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ГРАБІЖ, -бежу, ч. 1. Розбійницьке загароання володінь, викрадення чужого майна; грабунок. 2. перев. Нещадна експлуатація, збиткові угоди; побори, здирство.