Гранка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ГРАНКА1, -и, ж. 1. Стовпець друкарського набору, що має довільну кількість рядків. // Відбиток такого стовпця для читання коректорами, редакторами і т. ін. 2. Металева пластинка з трьома бортами, на якій зберігають або переносять друкарський набір.
ГРАНКА2, -и, ж. Зменш, до грань1 2.