ГРИФ1, -а, ч. 1. У міфології стародавнього світу -фантастична істота з головою орла й тулсоом лева; грифон. 2. Великий хижий птах ряду соколоподібних, що живе в деяких горах і живиться падаллю.
ГРИФ", -а, ч. 1. Довга вузька частина струнних інструментів, вздовж якої натягнуто струни. 2. У баяна, гармоніки, акордеона - деталь корпуса, до якої прикріплена клавіатура правої руки. 3. У духових музичних інструментів - вузол вентильного механізму. 4. У електромузичних інструментів - контактна планка, на яку виконавець натискає під час гри. гриф", -а, ч. 1. Печатка, штемпель із зображенням чийого-небудь підпису або якогось іншого рукописного тексту, а також відбиток такого підпису чи тексту на документі і т. ін. 2. Напис на документі чи виданні, що визначає особливий порядок користування ним. ** Гриф таамності - реквізити, які свідчать про міру таємності відомостей, що їх проставляють на самому носії і (або) у супроводжувальній документації на нього.
Гриф в інших словниках
| Гриф — Тлумачний словник української мови |
| Гриф — Російсько-український академічний словник (А–П) |